А барви літа назавжди
Лягли на пензля павутиння:
У неквапливості води,
Поміж каміння шарудіння,
У світлім вирії думок,
Що все прийдешнєє минає,
Як під водою поплавок,
В полоні риблячої зграї;
Шуліка ріже височінь,
З залізним птахом сперечаясь –
Хто, у безодні душ, хутчіш
Палітру неба уквітчає;
Курить дорога степова,
Чумацьким шляхом снів далеких
Високих трав, де свій співа
Довічний спів липневий легінь.
1.08.2018р.
Пленер
© Copyright: Виталий Семенюк, 2018
Свидетельство о публикации №118081401242
Свидетельство о публикации №118081401242
Рецензии