Нас обіймало щастя, падаючи з неба...
(скажи, ти бачив Персеїд парад?!)
Підставивши плече під зорепад,
Печалі змивши, я молилася за тебе.
...Залоскотало твоє ніжне слово тіло.
Не переймайся: видужала вже…
Лише душа себе не береже,
Жура ячить, а так нічого б не боліло.
Так, стереже мене вона на перепутті.
Зцілю її, повір, бо лікар час.
Ходім удвох: нехай тепер він нас
Лікує разом, щоб зрослось в майбутнім .
Ми віримо: лише разом нам квітувати!
Твоє єство з моїм переплелось.
Забудем зло, що в світі набулось.
Не треба нам шукати винуватих!
Зорепад
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2018
Свидетельство о публикации №118081309388
Свидетельство о публикации №118081309388
Рецензии
Душевно пишешь..трогает до слезы...
Счастья тебе, Верочка, и вдохновения!!
Здравствуй!
Нина Уральская 15.08.2018 12:25 • Заявить о нарушении
Счастья тебе, Верочка, и вдохновения!!
Здравствуй!
Нина Уральская 15.08.2018 12:25 • Заявить о нарушении
Спасибо большое ,моя долгожданная! Я уже успела соскучиться. Обнимаю тебя нежно на удачу. Всего тебе самого самого!!!
Вера Бондаренко-Михайлова 15.08.2018 13:04 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 15.08.2018 13:04 Заявить о нарушении
Верочка! Не скучай!!! Немного разберусь с делами и с летом ( с жарой))) и вернусь навёрстывать))))
Нина Уральская 15.08.2018 13:07 Заявить о нарушении
Нина Уральская 15.08.2018 13:07 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.