Укр. Ог1рок

Це був голодний сорок сьомий,
а в мене шостий рік минав,
який для світу був відомий
і, хто як вмів , так й виживав.
Хтось ставив сільця на зайців,
хтось в річці мідії шукав,
а я з цибулі рвав цибки
і ними голод тамував.
А на леваді за селом
бригада овочева,
там бригадир з наглядачами
чатують повсякденно,
Працівникам не дозволяли
вживати огірки й томати,
та кожний раз перешкоджали
в кишенях щось тримати.
А хто ховав хоч огірок
від тих наглядачів,
того чекав в районі строк
за тих зелених огірків.
А я того всього не знав
у свій не погвний шостий рік
і так свій голод тамував
у той жахливий вік.
І я попрямував до мами
у ту бригаду за селом,
що б втамувати голод не цибками,
хоча б одним маленьким огірком.
Коли дістався до бригади,
я зупинився на дорозі,
де огірок до себе вабив
якого мати був не в змозі.
До мене мама підійшла
з сльозами на очах,
за руку як колись взяла
та повела на шлях.
І я попрямував додому
без мами, огірка й томата,
і гірко стало вже самому
життя це цінувати.