Вечоріє, крізь густе віття,
місячне сяє полум'я,
не чути вже чарівних
пісень пташок, засинає
вишневий садок.
Ніччю вирує своє інше життя.
Навіть струмочок повноводний,
в місцині гарній спочива.
Місяць панує у свіченні
срібного німбу.
Матіола п'янить ароматом,
до Душі приляга.
Мимоволі серце тріпоче,
мабуть любити ще хоче.
Вечiр
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2018
Свидетельство о публикации №118081004663
Свидетельство о публикации №118081004663
Рецензии
