Серпневий дощ... Олена Камiнська

http://www.stihi.ru/2018/08/01/8958


Оригінал:


Серпневий дощ, як він завзято б’є у скло…
Танцюють краплі, мов на ковзанці узимку…
Та барабанить невгамовно щось музи’ка…
І дійство це мене від мрій відволікло…

Бо полетіла у думках туди, де ти,
Ішла позаду слід у слід, тримала відстань…
Не заблукати б… незнайоме сіре місто,
В якому бродить, ніби кішка, сіра тінь…

Я загорнулася у плед, чомусь здалось,
Що руки мокрі та холодні гладять плечі…
Та віддзеркалює  віконце порожнечу,
Яка ковтнула ненасичено когось…

Оце зігріє чашка кави… все мине…
Вже завтра сонце повизбирує краплини,
Жбурне у райдугу, і неба очі сині
Запестять ніжністю залишену мене…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Дождь августовский неустанно бьёт в стекло…
Танцуют капли так фигурно, как зимою...
Но барабанит что-то музыка… немое…
И это действо от мечтаний отвлекло…

И в мыслях стала я распутывать плетень,
След в след ходила, хоть и холод лез за ворот…
Не заблудиться б: незнакомый серый город,
В котором серой кошкой бродит чья-то тень.

Я завернулась в плед от происков судьбы:
Какие скользкие ладони гладят плечи…
Но пустотою был квадрат окна отмечен:
Он проглотил того, кто не был... или был...

Согреет утром чашка кофе, склеит нить,
Назавтра  солнце соберёт слезинок капли,
Швырнёт их в радугу – и  вновь небес кораблик
Одарит нежностью меня,  чтоб сохранить…