95 Кварталу

Кипит мой разум возмущенный 5.04.2018
Кипит; і кипить і клекоче; і до якого берега пристати він хоче.
Доброго вам здоров’ячка,  Шановні!

Величайшие открытия иногда делают совершеннейшие дилетанты. Приходит новый человек, приходит на новое даже для себя рабочее место: завод, какое-то предприятие, научное учреждение и т.д. Он ещё ничего не знает, не понимает. Но вот он пришел, посмотрел глазами ещё неумелого работника (со стороны), и вдруг у него возникает вопрос: а почему вот это делается так, а не вот так? Ведь вот так будет проще, выгоднее!
В силу своего незнания, своей ещё некомпетентности рождается у него в мозгу этот вопрос. И вопрос получается странным для окружающей научной (рабочей) среды. И ему, естественно, в ответ: мы всю жизнь делаем-поступаем так, а не вот так; у нас принято делать так, а не вот так. Вот таков ответ, вот такое аргументированное научное обоснование (отфутболили). И сидит человек-профессор годами за столом, борода уже по полу стелется, прижата к полу его ногой. И вот этот многократно заслуженный народный ветеринар, ОЙ закаленный ветеран, вершит научно-производственные дела: головы не может оторвать от стола (работает, думает, соображает, изобретает, утверждает), приподняться уже не в силах (борода, прижатая к полу, не пущает). Голова же забита старыми, отжившими своё, догмами, постулатами: это все должно идти так-то и так-то, а не вот так-то, вот так-то. (Это вам не что-либо как, а как-либо что). И сидит вот такая одиозная особь годами, десятилетиями, с последующей преемственностью на великие свершения сидяче-стоячие,  только один изрекает научный постулат: «Это-тё не по-лё-жено».
А изюминка то оказывается и заключается в том, что предложил новый, свежий работник. Но…, но у нас один и ясный вывод-відпихувач: так у нас не принято, так у нас не положено.
(В связи с этим вспоминается один случай-пример ещё с детства. Был такой киноролик. В одном НИИ разрабатывали какой-то состав какого-то вещества, что-то вроде пластмассы. И по расчетам все правильно, должно получиться; ан нет, не получается. Днём усердно работают в институте, экспериментируют, сопоставляют, взвешивают, анализируют, изыскивают. А на ночь уходят домой, все это оставляют, включают аппаратик для размешивания всего этого вещества. А дело не подвигается. Не застывает… И вот однажды приходят утром и видят: получилось! А получилось почему? Да просто этот аппаратик-мешалочка сломался, не размешивал. И все получилось. Получилось в силу природных обстоятельств, в силу случая: мешалочка обламалася. Вот так волею случая отступились от догмата, что надо всю ночь помешивать. Так и в жизни надо уходить от шаблонов).
К чему я это все веду? Я есть настоящий (но не закоренелый) дилетант во всех этих вопросах литературы, музыки и т.д.; в области культуры и искусства. Я рабочий человек, по мне «сім год мак не родив, голоду не було». Но дилетантом в области рабочей жизни я себя не считаю.
И я предлагаю (в силу своей дилетантности) вот что. Гоголь создал бессмертную комедию-картину «Ревизор», образ Хлестакова. Создал, гениально создал. Честь ему и хвала, как говорится. Но идею, сюжет то ему подал, подсказал кто? Да Пушкин то, Александр-стервец, сукин сын! Вот так и у меня родилась идея подать сюжет для воплощения в жизнь, в произведение (в каком-то ролике; в общем, типа «Сказочная Русь»). События должны происходить как в вашем ролике о праздновании Воздушно-Десантных Войск (наоборот, с конца наперед). Вот здесь я дилетант, как его правильно и выразиться? Сняли вы фильм-действо и подали его в прокат с конца на начало, т.е.-  наоборот. Уморительно и смешно. Мы привыкли в жизни, что все идет от хорошего, спокойного в результате праздников различных, возлияний в меру и не в меру, но идет как бы к острым ощущениям, к негативу. И вдруг перед нами постаёт обратное действо! Прикольно, одним словом. И поучительно; если бы мы знали, что будет потом. (А потом-то, оказывается, суп с котом!).
Вот и я хочу предложить вам вот такое действо. Главные действующие лица («десантники»), вся эта продажная наша правящая элита. Показать вот этих «хлестаковых»-перевёртышей от сегодняшнего дня до пионеров, октябрят, комсомольцев, коммунистов. До участников бригад коммунистического труда (кому нести чего, куда?). Проследить-показать в фотографиях с детства (ведь не уничтожили же они их) как они растут с октябрят в пионеры, в комсомольцев, коммунистов. (По замыслу – всё наоборот; и голова закружится от моих предложений несуразно-незгарбних). А ведь карьеру (в хорошем смысле этого слова) невозможно было сделать в то время, если ты не член ВЛКСМ, не член КПСС. Показать, рассказать всю ихнюю историю жизни, как они создавались-росли как личности, как их бесплатно учили-лечили; на каких лозунгах-обещаниях они проторювали собі шлях у житті. Як обіцяли, клялися, били себе в груди, що будуть дбати про добробут людей, не будуть підвищувати ціни на тарифи, на товари; будуть віддавати усі свої сил на благо країни, і все у тому ж руслі.(И обещать мы обещали, на  верность  клятву не сдержали, всё прихватили за собой.) Да, обіцянка, - вона і є обіцянка. Обіцянка-цяцянка).
Гройсман сідав у крісло прем’єра; - ціна на газ у мене буде все, - заморожена! Вийшла же обіцянка заморожена. Яценюк в свій час до прем’єрства: «У нас свій власний природний газ з українських надр, значить, і газ всенародний, тобто і ціни повинні бути низькі». Але ж… таким пошибом і не відпразднуєш свій перший мільярд. Отож… Сердяга, ледь не лишився «бубенець», до часу хоч кулю в лоб пускати. Анна Герман була в опозиції, - слова не давала вимовити на різних шоу: «Коли, коли ви повисите зарплати, пенсії для людей (який радетель флюгер політичний); а прийшла до влади (при Януковичі) і рот защіпило. Тепер знову щось, про щось вякає, готується знову комусь без мила залізти в дупу. (А взагалі піднімати зарплати та пенсії, то тільки поле розмов та діянь-розваг для політиків-придурків. Потрібно ціни, ціни на все хай і потрохи-потрішечки, помаленьку-помалесеньку, - та опускати. Отоді ми й побачимо, що нехай і на копійчину, а добробут наш став краще. А що толку, кинули нам маслак під стіл за гривню, а зідрали з нас по три гривні в іншій сфері, із нашого столу, к приміру. А влада ура-ура кричить, та перерізає лєнточки на туалетах, та хлопає в ладошки; а воно як ото у Віцина в «Полонянкі»: стрільнув огірком з рогатки, ура-ура, хлопає в ладошки, а огірок-то в руці, не полетів. Так ото і нам все летить-відбивається від урядових підвищень зарплат і пенсій. Як ото в анекдоті-притчі: на метр собаці ланцюг продовжили, та на два мисочку відставили.
А як там жіночка зі Львова (не запам’ятав хто вона зараз і що вона таке) в свій час була пропагандистом (проповідником?) – ідеологом КПРС. А нині громить «комуняків». І Яценюк і Юлія Володимирівна були секретарями комсомольських організацій. Так що вони та правителі-перевертні нинішні, таж сама бувша комсомольсько-комуністична когорта. І що вони нині сповідають? Чому нас учать? Іудино плем’я, ось хто вони є в наших очах, «калифы-хлестаковцы». Як попки-дурачки: декомунізація, переіменізація і т.д. (тільки слова про роботизацію в їхньому лексиконі бракує) а під шумок, - обдиралізація, прихватизація, офшоризація і т.п. утвердилось після Головного ідеолога КПРУ, Першого президента України Кравчука і послідуючих рошено-яйцебоких вилупків-вампирів. Після генацвале-Кравчацвале, який читав же напам’ять в дитинстві вірші, якого там нашого українського поета: «Сталін, Сталін. Батько Сталін. Батько Сталін нас веде». (Десь так. Був я дуже малий, але пам’ятаю, як мої старший брат та сестра це заучували. А Кравчук та вся інша камарилья не заучувала? Чи була в опозиції? Та від такої опозиції тоді б лишилась одна лиш мокра експозиція).
От візьміть, виберіть кілька таких одіозних постатей в нашій політиці, і створіть фільм (фільмик?) про їхнє життя. Розкажіть-покажіть. Вам нічого не потрібно вигадувати, хай вони говорять самі своїми словами зі свого пройдешнього життя (пускають собі кулю в лоб, та заплигують на бульдозер). А показувати на екрані потрібно, повторюю, ззаду-наперед.
І якби отакий невеликий коментар-присуд в кінці показати. Ух, як його понятно висловитися, щоб було зрозуміло. Ми б подивилися іх, цих політичних діячів, від наших днів, до їхнього дитинства, і уроді от запитати у них в ранньому дитинстві, а що ж ви виробили-зробили через 30-40років? А чи гідні бути ось нині жовтенятами, піонерами, комсомольцями, комуністами? Бути громадянами нашої країни, ви, майбутні здирники-запроданці нашої рідної нені України? Яка б була реакція їхня в тому часі за свої дійства, послідуючі злодійські діяння в теперішньому часі?
Очень сложно выражаюсь? Не думаю, что сложно, если подумать- поразмыслить головою. Именно головою. Го-ло-во-ю!
Есть фильм (не знаю-не помню названия), как в театре или кинозале (людей уйма) в наше время (фильм я видел дважды где-то лет 20-30 назад) вдруг неожиданно появляется Сталин. Живой, настоящий (по сценарию). И что началось…Ой-йо-йой! Многие каялись, винились испрашивали прощения за свою хулу, и все в том же контексте. Я не ратую за возрождение коммунистической идеологии, но если бы возвратились «комуняки», как бы все это бандитско-воровское отродье начало бы перекрашивать своё оперение.
Да и дело не в названии: кто ты? (Америка впереди – капиталисты, Китай впереди – коммунисты). Ты показывай, что ты умеешь делать, что делаешь.»Комуняки» побудували каскад ГЕСів на річках, Турбоатом, ХТЗ, Южмаш, Краз. ЗАЗ, ЛАЗ; переліковувати можна до мінус безкінечності. А що ви побудували, нині правлячі, за останні 25 років? Тільки привласнили в свій карман те, що будував народ за радянських часів. Тільки систематично і цілеспрямовано знищуєте – руйнуєте те надбання «комун як». Постворювали для себе офшорні зони (для фінансової підтримки Америки та Заходу). Ви створили незалежну Україну, а вірніше: створили себе незалежними від України, незалежними від свого народу.
Скільки за радянських часів отримував директор заводу, міністр і такі інші більше за своїх підлеглих? Разів в п’ять, нехай в десять. А нині? Писати, чи самі знаєте? (Один кобиляка чого вартий…) Мабуть, не знаєте, бо на ввесь білий світ заявляєте-трубите, судячи по своїх статках: у нас саме найдешевше в світі… все і усе!
А вам, уважаемые квартальцы, наверное, все же нелегко держать «свою марку» правдивой, справедливой. Для поддержки «своих штанов» (пишу без иронии) приходится наступать и на своё горло: петь СЛАВА УКРАИНЕ! А какой Украине, вернее чьей? Слава олигархам-разрушителям нашим, слава нашим вершителям, слава нашей революции, революції гідності (читай: бідності, підлості).  А что такое революция? Это частичное перераспределение богатств и привилегий в пользу новых энергичных людей (читай, новой плеяды доморощенных негодяев) – вот что такое РЕВОЛЮЦИЯ.
Так з наганом у руці, і з Леніним в башкі (по Маяковському) робити мирову революцію: іти в світле майбутнє створюючи (потворюючи?) колгоспи з наганами в одній руці, а другою кодринку тягати навколо деревинки, нєльзя жє відставати від затінку. Це тоді.
Паплюжити своє минуле, витанцьовувати на могилах безвинних жертв, винищуючи власний народ при цьому в угоду Заходу (залишити стільки слов’ян, скільки буде потрібно рабів Європі; по теорії нацистів). Це – зараз.
Так от Пушкін Гоголю, ти мов створи таке, щоб вся Русь обхохоталася за отаке життя в Росії, за отих всіх чиновників-ідолопоклонників і.д. Щось у цьому роді.
Пропоную і вам створити щось подібне на такий кшталт, щоб не тільки Україна, а увесь світ обхохотался від нашої дійсності, від дійно-діючих діячів наших. "Суп свежий прямо из Парижа. Пароходом" (Хлестаков).
Ми прямо у захваті, як цуценята малі обпісюємся: наш же президент веде перемову, дбрифінги і т.п. без толмача; Який він у нас умний (Умний та нерозумний, вірніше, на свій карман розумний. А може він там нас продає-перепродує у рабство). Тільки чомусь усі зарубіжні діячі розмовляють на своїй рідній мові; поважають, мабуть, свою мову, свою країну, свій народ.