Час не лікує... алЕ усі вірять...
Кажуть.. що час постирає завзято...
Усіх подробиць... з пам'яті в вирій..
Повідлітає з часом багато...
Час не лікує... лиш кам'яніють... Спогади та почуття в душах наших..
Рідні обличчя із часом тьмяніють
В пам'яті... Фото... не станеш ти старше...
Час не лікує... Ранить нам пам'ять ніби навмисно... най зникне з роками...
Побут... і всі почуття наші слабнуть...
До тих людей... що давно вже не з нами...
Що ж допоможе?? Надія і віра!
Вірші лікують та музики звуки...
А ще любов до життя неймовірна!
Діти лікують.. а також онуки...
Час лише плине! Та не лікує!
Гасне надія у сердці з роками..
Що хоч ще раз ти той голос почуєшь...
Раз ще зустрінешься з тими очами...
Час лиш минає! Ні...! Він не лікар!
Ми самі з часом зализуєм рани...
І у душі вже давно просто вітер...
Дме й розпорошує пропасть між нами...
Час не лiкар...
© Copyright: Зоя Войтович, 2018
Свидетельство о публикации №118080904844
Свидетельство о публикации №118080904844
Рецензии