Радію, невже й моя зірка заяскріла.
Життя пекучим вогнем було обпалено.
Розчавлю цей розпач безповоротно.
Докори сумління вже не мучать,облишили.
Правдиве і суворе життя,
серце було, немов в вогні.
А зараз, лише смуток всяк час поїдає.
Господи, збережи дні ясні,
пошли замість скорботи радість.
Місяць сяє, розкидає своє срібло.
Сонечко в теплі купає плідно,
злагоди бажає, день зустрічає.
Чаша-Поезія мене утішає,
розлуки і горе долає.
Роздуми
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2018
Свидетельство о публикации №118080904533
Свидетельство о публикации №118080904533
Рецензии
