Горе для матери
Над Поліссям сонце сходить
веселкою грає,
по садочку тіні бродять
півень знов співає.
День настав і знову мати
в задумі та горі,
буде сина ожидати,
що в донецкім полі.
Не робочим на комбайні
урожай збирає.
Там воюють, вони крайні,
а за що не знають.
За що гинуть наші діти,
там в сирих окопах?
Хватить нам з тритун галдіти
так скажи, Європа.
Ви скажіть нам, депутати,
Порошенко тоже.
Вас спитає кажда мати,
її син дороже.
За що згинули їх діти,
і де наша згідніть?
Вам добром всім вододіти,
а нам одна бідність?!
Стоїть явір біля хати
небо підпирає,
а в хатині сумна мати
синочка чекає...
2018 р.
Свидетельство о публикации №118080902087
небо підпирає,
а в хатині сумна мати
синочка чекає...
Да, матери ждут. По ту и другую стороны ждут... Господи, сколько лет уже война!.. И думать не думалось, что в такое страшное время жить доведётся. Растревожили Вы мне сердце стихами, Виктор. До слёз. Но, Слава Богу, что есть такие болящие сердца, как у вас. И умы, понимающие что происходит. А то ведь мыслям тесно, душе больно... Трудно жить матерям сегодня
Раиса Болюх 13.08.2025 12:07 Заявить о нарушении
понимание!
С уважением, Лариса и Виктор
Сенько Виктор Васильевич 13.08.2025 12:11 Заявить о нарушении