Iдуть дощi, змивають акварелi... Валентина Козачук

http://www.stihi.ru/2018/08/08/2806


Оригінал:


Ідуть дощі, змивають акварелі
І, навіть ліс цей вишитий поблід…
А спів пташок -  знайомих менестрелів –
Притих, й пеньок заріс, неначе дід.

Ось літо котить бочку пива – сонце
Кудись у глиб, де владарює ніч.
Вона красива, в срібних волоконцях,
Апостол-місяць промовляє річ.

Послухати його злітають зорі
Незчуються, а вже світає –день
Їх ніч заколиха в  своїм подолі,
Постука в двері раптом вересень.

Зайде навшпиньки, щоби не порушить,
Тут спокій, тишу й благодать…
А яблука і виноград, і груші,
Візьме в долоні – буде цілувать!


Перевод с украинского Светланы  Груздевой:


Идут дожди, смывают акварели
И даже лес оставил мокрый след.
А птичий хор знакомых менестрелей
Притих, увы… пенёк зарос, как дед.

Вот лето катит бочку пива – солнце –
Куда-то вглубь: владелица там – ночь,
Красивая, в блестящих волоконцах.
Апостол-месяц держит в небе речь.

Никто не слушать звёзды не неволит,
Хоть колыбель их стережёт в ночи.
Заколыхала б ночь в своём подоле,
Но в дверь сентябрь скоро постучит.

Зайдёт на цыпочках, чтоб не нарушить
Покой и тишину, и благодать…
А яблоки и виноград, и груши
Возьмёт в ладони – станет целовать!