Укр. Аркалик

            Аркалик
Дострокові іспити у вузі
і нові знайомства, нові друзі,
потяг нас вдносить від Дніпра,
де силу показати нам пора.
Будівельні студентські загони,
догий потяг, залізничні перони,
він везе нас всіх до Казахстану,
де довгі кілометри ми верстали.
Туди, де лише уночі
на пустирях кричать сичі,
де чути їх пташиний крик,
на станції кінценвій, Аркалик.
Від праці пухли, терпли наші ноги,
а ми ні в кого не просили допомоги,
і не згинались пальці на руках,
і лише непохитна воля на очах.
Майже все літо там ми працювали,
на труднощі уваги не звертали,
без вихідних у дощ та спеку,
за що отримали у мешканців подяку.
Тоді нам були вдячні всі вони,
де працювали ми у них з весни
аж до серпневого кінця,
допоки не скінчилась тяжка праця.
Одного разу у селі Тургай
Саритургайського району,
за мене сватали казхи невзначай,
що б, не їхав до себе додому.
- Залишайся в нас на зиму
знайдемо ми тобі дівчину,
саму гарну та вродлиу
без калиму як на диво.
З цього я лише сміявся,
що довіри в них дістався,
і сказаїм з подякою
за відвертість з відзнакою.
Що у нас на Україні
такі ж є дівчата гарні,
Їм же вдячний за довіру
без калима та ясиру.