То було колись, Вкраїнi
Час прийшов лише гадать,
Чи були тодi ми вiльнi
I чи вiльним нам вмирать.
То було, а зараз мряка
I навала взiдусiль,
Сподiваясь, що подяка
Буде з вуст живих мерцiв.
Та не буде, бо не ляже
Той, хто баче край небес.
Хай лишь сплять, хто молвить "наше",
Хто втопив в собi свiй хрест.
Чують браття, ми - навiки,
Ми - не воїни, ми - дiти
Тих, хто вiчнiсть создає
І у нас життя своє.
То було колись
© Copyright: Дмитрий Коробейников, 2018
Свидетельство о публикации №118080700709
Свидетельство о публикации №118080700709
Рецензии
