Літо обізвалося грозою,
Тою лиш останньою сльозою,
Де не повернути, не змінити,
Бог лиш знає, як там далі жити.
Літо обізвалося мораллю,
Щастя загубилось у проваллі,
Більше до тебе не повернеться,
В снах лишень можливо ти озвешся.
Літо промайнуло. Стала осінь,-
Та, яка зірвала все колосся
Мрій отих таких всіх наших, що зів"яли
Щастя і любові. Їх так завжди мало.
81027080r
Грозою
© Copyright: Рэйнни, 2018
Свидетельство о публикации №118080703006
Свидетельство о публикации №118080703006
Рецензии
