***
Ми маємо взнати нарешті - життя без страждання і горя,
Де тихо схиляються верби до синьої хвилі Дніпра,
Де я молода та щаслива колись у Олешках була...
Олешки, Олешки, веселка пливе золота,
Олешки, Олешки, щаслива була й молода...
Спливають осінні години, достигли на нивах жита,
Від краю до краю країни вже молодь іде золота.
А я у зажурі не знаю, чи можна спинити життя,
Кохаю, Олешки, кохаю, неначе я ще молода.
Свидетельство о публикации №118080702194
Лика Поо 12.08.2018 19:21 Заявить о нарушении