Немічні безсонні ночі.
Ти , безсумнівно, Фенікс,
Але чуєш біль в кістках.
На крилах б відлетіти
Світ за очі ,
Але зостався у повітрі
Власний прах.
Застигли привиди
На кольорових кадрах.
Вони чекають ночі,
Щоб оголити свою суть.
Втрачаю здатність
Сподіватися на краще
В чужих містах,
Де істини збагнув.
Асфальти тхнуть
Старим бензином.
Та, може,
Босими пройдемося по них?
Не квапся, друже,
В темну прірву.
Зітруть весь бруд
З землі дощі.
Фенiкс
© Copyright: Катрин Брехт, 2018
Свидетельство о публикации №118080600422
Свидетельство о публикации №118080600422
Рецензии
