Однокласникам

Як зберетеся знову разом,
Мене згадаєте чи ні?
Чи  між країнами образи
Розбили дружбу вщент, і гнів
Перенесли ви і на мене,
І я для вас тепер  чужа?
Оте розбраття навіжене,
Панами зроблена межа -
Простому люду серце крає...
Порозумітись ми б змогли,
Якби зустрілись... Я  це знаю,
Бо разом ми колись росли,
В один ходили дитсадочок,
Було одне шкільне життя...
Тепер нам голову морочать,
накидали туди сміття...
Щоб українці й росіяни
Навіки посварились всі,
Пани втлумачують з екранів,
Що не рідня ми, не в Русі
У Київській коріння наше,
Та  що ворожі "москалі"
І агресивні, і ледачі,
Що ніби  мало  їм землі...
То нісенітниці-дурниці,
Не вірте, браття, ні одній!
У нас  же  спільна є криниця -
Шукати правду треба в ній.

Знайти на фото автора  цих рядків дуже легко:
перша фотографія в першому ряду)))
Половина з тих, хто є на фото,   були
моїми однокласниками  в початковій або середній школі.
Життя  розкидало нас,   немов  листя  з  осінніх  дерев.