Наснилась ти менi у нiч цю горобину...

Наснилась ти мені у ніч цю горобину,
Зійшла до ранку тихим, лагідним дощем.
Жаль, промайнула у ві сні всього хвилину -
Та душу досі крає невгамовний щем...

Навіщо, Боже, дав мені таке кохання,
Коли на почуття, ген, відгуку нема?
Не до вподоби мені Богове втручання,
Та, мабуть, ти мені наснилась не дарма...

Але душа моя горить, вогнем палає
Від втрати щирого кохання по весні...
Навіщо кара ця мені, ніхто не знає -
Тебе кохаю, мила, досі, а ти - ні...

Змінив чудовий ранок ніч ту горобину
І заблищав від діамантових прикрас,
Що оселилися у дощових краплинах...
Ні! Не збагнуть, чому так швидко плине час...

    Авторский перевод стихотворения.

Приснилась мне ты этой ночью грозовою,
А утром скрылась вместе с ласковым дождём,
Жаль, что во сне мгновенья виделись с тобою...
Да, боль щемит в душе, когда её не ждём.

Зачем же, Боже, ты мне дал любовь такую,
Чувства без отклика, короче говоря?
Твоё вмешательство не нравится - тоскую.
Однако, ты приснилась, милая, не зря.

И всё ж душа моя горит, огнём пылает,
Любовь желанную утратив по весне....
Зачем мне кара эта, вряд ли кто-то знает -
Тебя люблю я, как и прежде, ты же - нет...

Ночь грозовую заменил рассвет чудесный.
Сверкает ярко так, что зрение слепит
Алмазным блеском капель дождевых прелестных...
Нет! Не понять, зачем куда-то время мчит.

    22 июля 2022 года.