Ось і липень доходить до краю,
Сонце бавить промінням гаї,
Ніжно дотиком все огортає.
Десь гудуть над квітками джмелі.
В синім небі, прозорім і чистім,
Ароматний серпанок лугів.
Пропливають хмаринки намистом,
Одиноких забутих снігів.
Пахне липа, клопочуться бджоли,
Поспішаючи взяти нектар.
Їхній жвавий завзятливий гомін,
Аж здається, доходить до хмар.
Легкий вітер шепоче між листям,
Рясно вкритих плодами садів.
І неначе бринить все повітря
Від спекотних виснажливих днів.
Найсолодша пора, спіє жито,
Наливаючи сонцем зерно.
Косять сіно, кінчається літо,
Скоро серпень загляне в вікно.
Вечорами мовчить соловейко,
Дні спекотні, хоч вечір м’який.
Зливи десь гуркотять і веселка
Насолоджує погляд п’янкий.
Липень сяє у місячні ночі,
Нишком вбравши у срібло поля,
Серце мліє і тихо шепоче:
Це моя найдорожча земля …
Це моя найдорожча земля
© Copyright: Василь Чайка, 2018
Свидетельство о публикации №118072908575
Свидетельство о публикации №118072908575
Рецензии