Весняна мить
А промінці пустують біля річки,
З вуст ллються щирі, лагідні слова
І ягідками сяють в малят щічки.
Ой, як же хОроше, яка щаслива мить!
Вже луки оживають, зеленіють.
Сміх діточок над річкою бринить,
Навіть старі дуби буттю радіють.
Милуються собою береги,
Вдивляючись у кришталеві води.
Величне небо додає снаги,
Гармонії та лагідної згоди.
Церковний дзвін, що долинА здаля.
Пташиний спів, колодязь із відерцем -
Таке все рідне, все так звеселЯ
Стривожене і наболіле серце...
Свидетельство о публикации №118072802817
Килим трав'яний, густий...
Квіти, барви, наче стрічка,
Буду косу я плести...
Заплету блакитне небо,
Синю річку, п'янкий ліс...
Україно, люблю тебе!
Бо я вдома, наче гість...
Які чудові ваші поезії! Вони надихають, та вимагають радощів та гарного веселого настою! Зі щирою подякою, Ольга...
Ольга Довжик-Остринская 01.08.2018 22:46 Заявить о нарушении
Окрема подяка за чудовий експромт.
А я під впливом Ваших поезій...
Наснаги та здійснення заповітних мрій!
Евгения Гитальчук-Вирченко 03.08.2018 02:02 Заявить о нарушении