Про дар Слова

Я вкладаю в вуста тобі дар - проявляти важливе й невидиме.
Докладаю зусиль, щоб в можливості втілювать впевнився.
А мені всі довкола: «Навчиш? Та він лиш проситиме:
У людському суспільстві ледачість лиш стримує звершення».

Я даю тобі тіло думок, що словом охрещене,
І солодку свободу його одягати в мелодію.
Хтось в піснях оживляє минуле з майбутнім
(І дай Боже здоров’я отому Добродію).
Хтось в віршах і Теперішнє в небо возносить іскристеє.

Я дарую зв'язок – кілометри гасити хмаринами.
Бо немає рапсодій ніжніше, ніж голос коханої,
Бо ніщо не замінить підтримки так сильно жаданої,
Коли вогник в душі ледве-ледве збирається з силами.

Я даю тобі слово. І до нього важливу інструкцію:
Ліки, чий побічний ефект поки недооцінений.
Хто осудження й біль підсипатимуть – ниці є.
Оминай їх скоріше, бо метою звучання є зцілення.

Я даю тобі слово. Й гіркота цього факту лунатиме
Коли виведеш в світ, що хвилина роками прощатиме.
Бо немає гостріше ножа, ніж криве слово близького.
А якщо це стосовно сім’ї – то нема і більш низького.

Я даю тобі дар. Вбережеш – дійсно станеш легким і щасливішим,
І як в Рай повертатимеш – небо з землею промокнуть.
Та якщо направляти кривою для користі вирішиш,
До воріт підійдеш – заходи. Але краще замовкни.