Всеціло прагнув царювати,
то й грався серцем навмання...
я водночас була за матір
й мале, довірливе щеня,
і одаліска і Даліла,
Марія праведна й ЮдІф,
жінОчно-сильна і безсила,
і Божа істина, і міф...
кровило серце словом бите,-
чи ти не відав, що творив?
Страждання сходили з орбіти...
рів сліз виходив з берегів...
прощалося Творцем і мною
твоє шаленство вогняне,
людською суттю руйнівною
невдасться знищити мене...
спинись,- лихих проступків - сотні!..
минулі промахи лишИ...
щоб не порушить меж Господніх
і не доткнутися душі...
МЕжi
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118072702207
Свидетельство о публикации №118072702207
Рецензии