Л. Костенко. Вечiрнiй сон закоханого лiта

Вечерний сон влюблённого хмельного лета
и руки - магией в ночах.
Красивой женщиной,
обласканной, согретой,
лежит у лета осень на плечах.
Дозрела страстность до огня и плода.
Ступенька пышет томно на жаре.
И торжествует мудрый гений рода
всего живого на живой земле.
Ещё спит лето, утром осень встанет –
в косе янтарной нитка седины,
могучи чресла золотого стана,
идет в полях – вгинаются ланы.
Близнята-зёрна тулятся в покосы,
бежит гурьба розовощеких роз-подружек,
и сладко спят черкуши-негритосы*,
и раса белых яблок, жёлтой расой - груши.   
И синий ветер с белой сбруи рвется.
А в сердце лета – щедрый солнцепад.
И слитками растопленного солнца
лежат лимоны, груши, виноград

Сгустится солнце в гроздьях перегретых.
А ляжет снег по выстуженном дне —
тот жгучий сон влюблённого хмельного лета
зимой холодной вызреет в вине.



* черкуша – распространённый на территории Украины сорт слив.


оригинал:

Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.
Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.
Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.
Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.
Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!