Свічки каштанового цвіту
Поглянь, навкруг із краю в край.
Стежинка між весною й літом
Веде, здається, прямо в рай.
Полів ту зелень оксамиту
Вітри зігріли вже теплом,
І радість ту несамовиту
Терпким приправлю я добром.
І літній рай у цвіті білім
Тобі вклоняється до ніг,
Тривоги в серці наболілім
Щоб ти покинуть зараз міг.
І щоб каштани й дикі ружі
Тобі свій дарували цвіт,
Мов ластів’ята насторожі –
Думки віршами лились в світ.
Поету
© Copyright: Елена Гешко, 2018
Свидетельство о публикации №118072607011
Свидетельство о публикации №118072607011
Рецензии
