Курiпка та Кречет

Птиця птиці говорила:
"Ти, Куріпко, рябокрила.
У степу твоє сідельце.
В небесах ширяє птах.
І не чорний, і не сірий,
та йому нема довіри.
За оперенням лебідки
часто криється хижак.
Він тобі замулить очі,
поневолити захоче.
Той, кому заприсяглася
у вересових кущах,
з тебе погляду не зводить.
Де струмочка тихі води,
заростями тамариску
ти водитимеш курчат."

До поради дуже рідко
прислухалася Куріпка.
ЇЇ мрії конюшинні -
неабиякі чудні.
В серці тільки білий Кречет,
він щодня до неї крекче.
Кличе: «Кьяк, як буде добре
у казковій стороні».

Бачить зорі світанкові,
крила сповнені любові,
сонця ладанку коштовну,
хмар весільні кольори.
Пролетіла кілька кроків,
впала в ковилі високій,
а злетіла... Сокіл вдарив
дзьобом, кігтями згори!

Що з того, що говорила:
"Ти, Куріпко, рябокрила.
У степу твоє сідельце.
В небесах ширяє птах.
І не чорний, і не сірий,
та йому нема довіри.
За оперенням лебідки
часто криється хижак!»