А вірші у цю пору не пишуться,
І мене у цю пору не згадують.
Я на плечі минуле не вішаю,
І майбутнє вперед не загадю.
Що б не сталось, я вірю, що вистою.
Хай хоч світ на шматки,- хай руйнується
Не лякають мене ані вистріли,
Ані небо, що грозами хмуриться.
Ми є щастю своєму завадою.
Ми є те, що вкінці нам залишиться.
І мене ж у цю пору не згадуйте,
Бо ж вірші у цю пору не пишуться.
А в рш
© Copyright: Инна Ткач, 2018
Свидетельство о публикации №118072400309
Свидетельство о публикации №118072400309
Рецензии