Котилося щастя...

Котилося щастя дрібнОю копійкою,-
та й впало у рів...
а доля лестива була лиходійкою,-
дурила без слів... 
чи скельця рожеві в моїх окулярах?
Чи ніц таланУ?
Чому до сих пір не знайшлась моя пара,
ніяк не збагну...
Ген літо уже завернуло на осінь,-
за щастям пірну!..
До рову біжать мої ніженькі босі
шукати весну.


Рецензии