Та, загалом, усi там будемо
Тремтливі тіні пелюсток моїх несправджених бажань із хмар надій останніх...
Повзуть повільно водами проЛети збаламученої.
А от вночі...
Зникають в бурунах ...Деменції.
Айя-я-я!
І я, огрітий словом-лихоловом, щуроловом,
броджу по бережку її, не чуючи куди,
бо
коли зрушити хоча б олну строфу надалі,
то можна згинути, навіки захлипнув...
Шись щастям зникнути довіку назавжди у висипах зіяючих отих..
Та, загалом..
Усі там будемо.
Свидетельство о публикации №118072306048