Давно забутий цвинтар біля церкви,
Тут тіні тих, хто вчора був живий.
І пам'ять, як ріка, що всохла - мертва...
Слова журби їм вітер говорив.
А мідний дзвін ще довго бив на сполох,
Летів сюди із тої давнини,
Де серце, що завмерло, захололо
В холодних лапах вічної зими.
Так плине час... Шумлять в лісах смереки,
Крилатий птах сонливо прокричав...
І гори вічні, близькі і далекі,
Про щось своє так виразно мовчать.
Цвинтар
© Copyright: Сергей Небов, 2018
Свидетельство о публикации №118072207113
Свидетельство о публикации №118072207113
Рецензии