Пробачте, мамо, пам'ять вібіркова
породжує донині гострий гнів...
наспівує бабуся колискову,
дитячі біди гасить тихий спів...
щоранку запліта мені волосся
й шепоче в сАме вушко : "Все гаразд...
не плач, якщо чогось не відбулося,-
Господь колись сторицею воздасть!"
Сухі долоні пахнуть пиріжками,
в очах рідненьких вицвівша блакить...
а я ловлю байдужий погляд мами
і в грудях серце стиснеться на мить...
В бабусиних обіймах - тепле літо,
в якому місця холоду нема,
легенький вітерець забіг у жито,
я подумки біжу за ним й сама,
цілована бабусею і сонцем,
уперше відчуваю благодать...
та виглядаю маму у віконці,
аби скоріш її поцілувать!
Байдужий погляд наче ляпас дзвІнкий...
єдина щедрість за життя... а все ж,
забракло сил перегорнуть сторінку
де ти зі мною без мене живеш...
Пробачте, мамо...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118072100329
Свидетельство о публикации №118072100329
Рецензии
Конечно же не хватит сил перевернуть страницу, ведь это Мама, какую б роль ей не отвел Отец. Но в наше подсознание вложил божественную любовь к той, которая родила, не смотря ни на что...Стих - бомба, Наташа!
Наталья Якименко 2 21.07.2018 18:34 • Заявить о нарушении
Наталья Якименко 2 21.07.2018 18:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.