Вечерний сон... Лина Костенко

Вечерний сон изнеженного лета.
Рук волшебство и магия ночей.
Красавицей, что ласкою пригрета,
Лежит у лета осень на плече.

Дозрела страсть, тепло отдавши плоду.
И жжет огнём ступеней поздний зной.
И торжествует мудрый гений рода
Всего живого на земле живой.

Спит лето… утром осень встанет-
В косе янтарной нити седины.
Так щедро лоно золотого стана
Полей, садов и полнятся они.

Близняшки - зёрна созревают в сроки.
Цветущих роз вовсю пора идёт.
И сладко спят там сливы чернооки.
Белеют яблоки и груш желтеет мёд.

Рвёт синий ветер белые накидки,
А в сердце лета - щедрый  солнцепад.
Как солнца переплавленные  слитки,
Лежат лимоны, груши, виноград.

Густеет лучик  в гроздьях перегретых.
Снег память охладит о жарком дне,
Но страстный сон залюбленного лета
Зимой холодной вызреет в вине.

            *****

Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.

Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.

Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.

Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.

Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!


Пер. с украинского.
Илл. инет.