Ти плачеш, бо його нема,
сумуєш за його очима,
А на дворі давно весна:
його пора, його любима...
Тобі здається що без нього
Втрачаєш зміст свого життя.
Навіщо сонце світить в небі?
Ти плачеш знов до забуття...
Здається що ніхто у світі
Любить не зможе так як він,
Не приголубить і не втішить:
Це вмів робити він один
Але насправді все інакше:
Любов всередині, дивись,
Вона з тобою і не гасне,
Все зігріває - оглянись!
Помер лиш він, а ти жива.
Твій зміст у тобі, він з тобою...
Сама вирішуєш, сама:
Для себе жити і з собою...
червень 2018р.
Ти плачеш, бо його нема...
© Copyright: Оксана Быковская, 2018
Свидетельство о публикации №118071805623
Свидетельство о публикации №118071805623
Рецензии