Десь там, попiд небом
І сум, наче пісня ледь чутна, з гори…
Птахи відлітають… Чом серце так крають?
Вже майже не бачу. Край неба горить.
Мені б такі крила, яких я не маю,
Полинув би з ними в далекі краї…
Щоб долі шукати, яку міг би мати,
Де б жили щасливо нащадки мої.
Аж он вже сумління мене спонукає!
Та що я? Навіщо те щастя мені?
Не кину я хату свою кострубату,
Бо там України нема, в чужині!
Про мене хтось скаже: «Він жити не вміє!
Бо там завжди любо, де гарно живеш!»
А тут, де калина, спить мати єдина,
Яку я не кину… І батько мій теж…
26.04.2017 р.
Фото з Ін-ту.
Свидетельство о публикации №118071704446
"Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не соколъ, чому не лjтаю?
Чому менj, Боже, Ти крилля не давъ?
Я бъ землю покинувъ и въ небо злjтавъ,
Далèко, за хмари, подальше вjдъ свjту,
Шукать собj долj..."
Версія 1841 року
"Покладена на музику Людмилою Александровою"
"Перша пісня, виконана у космосі (12 серпня 1962 року на борту радянського космічного корабля «Восток-4» першим космонавтом українського походження Павлом Поповичем)" Вікіпедія
Обнимаю.
Римма Батищева 17.07.2018 17:31 Заявить о нарушении
Юрий Тригубенко 17.07.2018 18:00 Заявить о нарушении
Римма Батищева 17.07.2018 20:21 Заявить о нарушении
Юрий Тригубенко 17.07.2018 20:37 Заявить о нарушении