Життю корюся,
лихий час настав.
Доброзичливість щезла
і приязнь.
Щастя відцуралося зблизька,
пройшло звіддаля.
Біль серця не вчуха.
Мама казала,
тобі наче пороблено.
Не була дорога рівною,
а лише крутою.
Лихо лютеє мене спіткало,
не дає спокою.
Душа з тілом розстається
від війни не справедливої.
Ніби в пустелі блукаємо,
обманливі речі чуємо
та й самі ж повторюємо.
Не маю спокою,
ніби увесь Світ пішов
на нас цією війною,
не маємо дієвої допомоги.
Якби вже на кінець скінчилася,
то мабуть і зорі б розквітли
у темному небі,
ніби квітки.
Нiби квiтки
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2018
Свидетельство о публикации №118071604180
Свидетельство о публикации №118071604180
Рецензии