Не зважаю на прикмети -
Що навмисне лізуть в очі -
Так, якби на всій планеті
Жила тільки потороча.
Піду вправу - лиховістя,
Зверну вліво - шию скручу,
Ну - а прямо, як на вістря,
Наштовхнусь на неминуче.
Кожен день - минає гучно,
І у память, як в граніт,
Попадає збігом влучним,
На якім зійшовся світ.
Кожен день - немов останній,
Тільки б сутінків шукати,
Та тривожить знов світання, -
Сонцем - золотим дукатом.
Сім разів - одна із пятниць,
Із тринадцятим числом.
Мабуть, чорт мені позаздрив -
І нарешті не звезло.
Кожен день, як втрапив в пекло,
Від народження до скону,
І турую шлях свій вперто -
Повертаючи по колу.
Пятниця 13-3
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118071308227
Свидетельство о публикации №118071308227
Рецензии