дыхание - оберег...

Оберіг –
твій ніжний подих,
дим доріг,
то сум, то подив…
Синь небес –
відлуння звуків,
вітру жест –
завжди докука…
Ночі біль –
зрадлива пані,
суше хміль
та швидше лані
мчить між гір,
терни зриває
в звуках лір,
а так буває?..
Наче звір,
між скель клекоче
долі вир,
а де ж жіноче?..
Сльози де,
де сміх чаклунки?..
Ніч пряде
до світу думку…
Горицвіт вплітає в коси,
гру трембіт,
прозорі роси…
п’є відвар
із іван-чаю –
крапля чар
благословляє…
Ніби гріх,
змивають води
мрії біг…

Твій ніжний подих –
оберіг…

*****

Твоё нежное дыханье –
оберег,
Удивление с грустинкой –
мыслей бег…
Отзвук звуков –
синь небес,
вновь докукой –
ветра жест…
А изменчивая  дама –
ночи боль,
ланью дикой проскакала,
взяв с собой
хмель, который позволяет
вникнуть в спор…
Только разве так бывает
в склонах гор?..
В скалах зверя вальсом венским
не неволь,
не ищи ответов женских,
а позволь
удивить слезой горючей,
смехом ведьм,
отыскать луну за тучей…
Чтобы впредь:
маков цвет, вплетая в косы,
песнь трембит,
жемчугами мерять росы
и…любить…
добавляя к иван-чаю
каплю чар…
Этот миг благословляя,
Птица-жар
расшифрует ненароком
мыслей бег,
где смывается потоком,
словно грех
твоё нежное дыханье –
оберег…


11.07.2018