Пивиха

Після зведення в кінці 1960-х рр. Кременчуцького водосховища Пивиха поступово руйнується. Щорік вода поглинає близько 7 метрів гори. Вже розмито понад 600 метрів Пивихи.Тепер гору всіляко прагнуть зберегти. 2008 року Пивиха представляла Полтавщину на всеукраїнському конкурсі «Сім природних чудес України». Естетична привабливість гори Пивиха є не меншою, ніж відомих місць кримського узбережжя.

Пивиха

Стоїть гора, далеко видно
Пивиха звуть її здавна.
Де ліс поріс, а де відкрита,
Тут є найвища лиш вона.

З верхів’я видно все довкола,
Далеко погляд проляга,
Мов птах, піднявшись, робить кола
Внизу все, ліс, степ і ріка…

Дніпро невпинно точить берег
Гори, і мало все йому,
Тут морем став він, видно кручі,
Що в небо рвуться вже чомусь…

Жовтіють золотим відтінком,
Вони стоять, як вартові.
Та вод не стримати, йдуть стрімко,
Впали одні, стають нові…

Внизу гори малий кордон,
Лежать гранітні валуни.
Не досить це міцний заслон,
Лиш берег укріплять вони.

Втрачає все гора частково,
Вже те, що мала, не вернуть.
І мов чекає ще від когось,
Що більший захист їй дадуть…