Втома

Втома розлилася по тілу враз.
Мить...і іще...тихо плаче ніч.
Ось-ось...розлитись дощами час.
На березі невгамовних сторіч.

Розкритись книгою,сторінкою. Мов...
Письмом відвертим стражденної душі.
І зникнути із землі знов...
Тому в загАлі...і жить спішіть.
  (Понкратова.О.В.)


Рецензии