Хатка на пригорці і криничка, погріб
Та похилений сарай
Це моєї мами все її багатство
Це моєї мами світлий рай
Проте більш за все на світі турбувалась, рідна,
Чи то ситі діти брат мій, та і я
Та чи хватить грошей до получки батька
Щоб була в достатку вся її сім'я
Тут пройшло дитинство
Мрії про майбутнє
Тут учився в мами
Як добро творить
В вісімнадцять років я поїхав з дому
Щастя здобувати
Яке міг би потім
З мамою ділить
Завжди намагався буть їй гідним сином
Та не зміг їй дати все чого б хотів
Думаю, що мами - вони наші Боги
Самі щонайближчі від усіх Богів.
Мами!
© Copyright: Валерий Лубенский, 2018
Свидетельство о публикации №118070804005
Свидетельство о публикации №118070804005
Рецензии
Хоть и на украинском написано, Валерий, я все поняла. Понравился стих о маме. А то, что мы не все мамам нашим дали, что они хотели, так то не наша вина. Это всегда так бывает. Своя семья затмевает мамину.
Валентина Малышева 3 02.02.2024 21:59 • Заявить о нарушении
Валентина Малышева 3 02.02.2024 21:59 • Заявить о нарушении
Здравствуйте, Валечка! Вы, как всегда, зрите в корень! Думаю, Вашему зятю очень повезло - Вы для него вторая мама, а так бывает не часто.
С уважением,
Валерий Лубенский 03.02.2024 14:24 Заявить о нарушении
С уважением,
Валерий Лубенский 03.02.2024 14:24 Заявить о нарушении
У меня он полузять, Валерий. После первого замужества и развода дочь решила замуж больше не выходить, живут гражданским браком. А я со всеми в хороших отношениях - и со снохой, и с "зятем". Стараюсь не лезть в их жизнь, только помогать.
Валентина Малышева 3 03.02.2024 18:04 Заявить о нарушении
Валентина Малышева 3 03.02.2024 18:04 Заявить о нарушении