Закрався смуток, у душу мою,
Ні співати, ні радіти не хоче вона.
Закували ії турботи й клопоти,
Й не помічаю вже,
Як протікає життя.
Як усе швидкоплинне, й швидкоминуще,
Як цінувати не хочу кожен момент життя.
Насолоджуватися й радіти кожній хвилині,
Кожній секунді і кожній події.
Так жалкувати не хочу
Про поступки не зроблені,
Зроблені чи не так прожиті.
Та одне відомо,
І це справді так,
Що не трапляється у житті,
То все на краще є.
Тож сподіваюсь,
Що не дарма все відбулось,
Відбувається чи буде відбуватись.
Адже не хочу більше,
Ні про що жалкувати,
Та вдихати повітря,
Всім серцем своїм.
Смуток
© Copyright: Наталия Нечипоренко, 2018
Свидетельство о публикации №118070405581
Свидетельство о публикации №118070405581
Рецензии