Збирать розкидане камiння

Я в присадибному садку,
Сижу дрiмаю в холодку.
Пасу вутят та гусенят,
Домашню птицю,не цуценят.

Уважно стежу за поведiнкою,
Всi негаразди чую печiнкою.
I навiть завидки беруть,
Як малюки себе ведуть.

Тут не важливо якоi мастi,
Ти голозадий чi пухнастий,
На колiр бiлi,а може сiрi,
Скубуть траву,та всi щасливi.

Така мiж ними благодать,
Що i у казцi не розказать.
Чi вутеня ти,чi гусеня,
Яка рiзниця,яка дурня.

Одне за одного тримають,
Про небезпеку попереджають.
Павлов сказав:-закономiрнiсть,
То с рефлекс,а iще вiрнiсть.

Тут одне одного не продають,
Траву щiпають i жують.
Та про мiж себе не ворогують,
Живуть у мирi i не лютують.

Одного племенi родина,
Усi своi,сiм"я сдина.
Тут не дають спуску чужакам,
Котам,собакам,iжакам.

Це ще не птиця,малюки,
Тому можливi помилки.
Бiжать з розкритими очiма,
За головним,той дурачина.

Серед людей цього нема,
Неначе вижили з ума,
В горлянку вчепитися готовi,
Нема поваги i любовi.

Той монголоiд,той темношкiрий,
А той на вигляд не дуже щiрий.
Той вiрить в Бога не в Аллаха,
Той у чалмi,на тiм папаха.

Там демократii замало,
А де була ii не стало.
Там пiдняв голову фашизм
I зник неначе гуманiзм.

Як у Бiблейському Содомi,
Усе змiшалось в людськiм домi.
Шлюби й видносини одностатевi,
А честь,достойнiсть стали дешевi.

Треба звернутися до Бога,
Та починати iз малого.
Людям потрiбно зупинитись,
А потiм Богу помолитись.

Триматись Божого закону,
В тiм подолати перепону.
Та з божого благословiння,
"Збирать розкидане камiння... ."