Ой, у полі, над рядками
Позгинались ланкові.
Спини гнуть, щоб буряками
Вирватись в передові.
Ой, тополечка-тополя
На край поля височіє.
Тільки та в дівчини доля,
Як надворі споночіє.
Ой, у полі - та й сапою
Жінки били буряни.
А рядки лягли струною -
Аж до самої труни.
Ой, тополечка-тополя,
Як до тебе я дійду,
То спочину на край поля,
В пісні душу відведу.
Ой, у полі - мозолями
Дівкам вкрилися долоні.
Просльозились над житами
Два срумки гіркі й сольоні.
Ой, тополечка-тополя,
Колихається на вітрі,
Ланковим посеред поля,
Шле привіти заповітні.
Ой, у полі дівки раком
Мірялись поміж собою,
Часом думать в житті сракою, -
Краще, аніж головою.
Ой, тополечка-тополя,
Як дійдуть дівки до краю,
Повертаються - й тополі
Бачуть в іншім кінці раю.
У пол -7
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118070302597
Свидетельство о публикации №118070302597
Рецензии