Я найкраща з сотень тисяч
А можливо, й міліонів,
Мені, справді, дуже личить
Млявість томних фараонів.
Пальчиком - зсуваю гори,
Потім з легкістю мізинцем,
Ставлю їх на місце, щоби
Було чим зайнятись принцам.
Вранці дуже мені треба
Знати, скільки зір на небі,
В північ виника потреба -
Засмагати превелебній.
Хочу смаженого льоду,
Чи - морозива на грилі,
Відчуваю насолоду,
Коли дрючу тупорилих.
Перебірлива й не чуйна,
Й через раз егоїстична,
А любов моя отруйна
Закаляє їх величність.
Цілий світ у шоколаді, -
Наче вишня з коньяком.
Хто посміє на заваді
Стать, коли ковтну, як ком.
Вона-1
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118070301594
Свидетельство о публикации №118070301594
Рецензии