Уже в ячеечках стерни нет меда солнца.
И груша дикая печалится: одна.
Лишь клапти красного суконца
дорогам серым оставляет пелена.
Проходит осень, мЯгка и землиста.
Стеклит глаза и неба и воды.
Костров беседы с листьями
до ночи слушают сады.
оригинал:
Вже в стільниках стерні немає меду сонця.
І дика груша журиться: одна.
Лиш клаптики червоного суконця
шляхам лишає сіра далина.
Проходить осінь, посмішка землиста.
Скляніють очі неба і води.
Суху розмову полум'я із листям
до ночі сумно слухають сади ...
Л. Костенко. Вже в стiльниках стернi немаe меду
© Copyright: Склад Произведённых Произведений, 2018
Свидетельство о публикации №118070204157
Свидетельство о публикации №118070204157
Рецензии
