А я не розкрив парасолю...
А я підставляю обличчя…
Тролейбус порожній рванув у депо,
Вже ніч…Й мені сльози не личать…
Але, дивна річ, я не стримую їх,
Ніхто все одно не побачить.
Як краплі з обличчя злітають до ніг…
А дощ мені смуток пробачить…
В чохлі парасоля, душа - без чохла…
Сьогодні захтіла на волю!
Під дощ, у ночІ, побродить відійшла…
А я не розкрив парасолю…
Свидетельство о публикации №118070108752