Остання сповідь, каюся, прости...
Незрозуміло розійшлись дороги.
Для тебе я мов поклики душі,
Для мене ти фатальна перемога.
Твоя на вік.
Але ж не по тобі.
Занадто горда, вперта, невгамовна.
Безбожна віра та не в ті шляхи...
Невгасна спрага до життя, нестомна,
Нестримна, віддана, але кому?
І ким була покинута на світі?
Обманута, але ж ти не забув
Про клятву кинуту до вічності любити?
Не пам'ятаєш?
Прикро, сумно, жаль.
Отак тепер розходяться дороги...
Я буду вірною, та не тобі, прощай.
Ти найважливіша остання перемога.
Остання спов дь
© Copyright: Екатерина Литвин, 2018
Свидетельство о публикации №118062906755
Свидетельство о публикации №118062906755
Рецензии