ЛIТО

Туманів сонних сивина
чаїться в згарищах, у кронах,
мов на твоїх сріблястих скронях,
панує з року в рік вона.

Ще літо вбране в камізельку,*
та не зворушує краса.
Розквітла в пригоршні веселка
вщухає прудко, хоч рясна.

І сміх у вирій відлітає,
тьмяніє погляд у імлі:
хоч неозорий простір раю,–
не добачає край землі.

В незмінне коло пори року
втручають біг: Різдва колядку,
Великдень, Спас, Покрови, доки
подались всупереч порядку

й все ж перетнулись стежки босі:
сніг пелюсток й палкі жнива,
Весни невиплакані роси,
коли зітхає дощова

і нерозділена вдвох Осінь.
Якщо павук не поснував,
то заплітають цівки коси
на склі надщерблених оправ.

Строкатих квітів, спеки досить,
де прохолоди вщент нема!
Ошатне зливу теплу просить,
нестигле – сонячних заграв.

І їм відведено ще вдосталь
пройти пліч-о-пліч по землі,
сувої літ гортати поспіль
на осуд гелготу в ріллі.
                ***
Допоки сяйво ще жевріє,
милуюсь барвами небес
і ніжусь в променях та мріях.
Ще залишилось безліч верст!

Ой, Сонце ясне розгнівилось,
хутчіш схиляється на край!**
– Без тебе моторошні схили!
Зі мною будь і не лягай!

Ой, Сонце ясне, ти втомилось?
На ніч вигукуєш «прощай!»
Без тебе ніч мені не мила!
З тобою день, як водограй!

Не слуха Сонце, не чекає:
хмарами подушок лице
вгортає хутко, позіхає
та не зважає геть на це.

Із ним прощаюсь скрушно кожен вечір,
щоб виглядати проблиск на зорі.
Як завше, пару крил беру за плечі.
Коли б не перешкода – небокрай-поріг!..
                ***
Немає старості – лиш втома
долає запал у душі.
Не відпускай, утримай спомин
і до життя не збайдужій!

А я щомиті поруч бути
жадаю. Линути слідом
за кожним порухом. Прикутий
до скелі зламаним крилом

мій спраглий дух чекає волі,
стинає в тісняві тенет!
Якого ще зазнати болю,
аби відчути справжній злет?!

Якої мужності просити,
щоб два життя пройти мені:
точити інше через сито,
коли одне лежить в труні?!!
 
Бо я не в змозі твоє літо
від плину часу вберегти!
Не старчить сили далі скніти –
злечу раніше, аніж ти.

2010

* Камізелька – верхній одяг, частина святкового традиційного чоловічого вбрання білорусів.
**Тут і надалі – натяк на «Вечірню пісню» (сл. В.Самійленко (1896 р.) / муз. К.Стеценко (1905 – 1911 рр.).

Ілюстрація: Кліфорд Стілл (1974)