Змінити мені вже прийшлося
оселю на меньшу по площі,
щоб добре жилося, спалося.
Намріяне мозок полоще:
- рятуй, не легке це завдання!
Кажу: - пасувати не варто,
та часу нема на страждання.
Як ляже в цім рішенні карта.
На купи – що зайве, потрібне,
збирала весь час, - набувала!
Комфортно собі проживала.
Та як розлучатися з рідним?
Чи Плюшкін я? Ні – господарка,
йду з творчістю в ногу… Ба – сварка
між розумом – сенс є – доводить,
та гнівом душі – колобродить –
не викину – знаю згодиться!
Я сіла, ковтнула водиці.
Ділема знайшлася – на стіну
зроблю я ВЕЛИКУ шафину.
Багато, багато поличок,
не треба міняти і звичок –
зі мною улюблені речі,
я рада без тями – до речі.
Така економія всюди –
і простір, і плата, що буде!
Залишиться безлад художній,
та місце для гостей порожнє.
25.06.2018
Змiнити менi вже прийшлося оселю...
© Copyright: Светлана Пузина, 2018
Свидетельство о публикации №118062805604
Свидетельство о публикации №118062805604
Рецензии