Думи

Стало сутужно мені в Україні
Страшно та соромно за громадян.
Мозіль байдужості вже й на коліні,
Наш "ДЖЕВЕЛІН" - то протертий диван!

Твоє кріпацтво,  Тарасе,  - це жарти...
Було все ясно за завтра та мрії...
Доля для мови на кроплених картах...
Лиш сподівання захмарні в надії....

Гнів, що проймав колись мого Ісуса,
Коли торгівлю від віри зчищав...
Канули в горі й всі літери Стуса,
Вже призабули хто й з чого почав...

Все через клятий метал та для влади.
Гріх - наче гімн і нема каяття,
Всюди - пітьма,  і нема цьому ради...
Без світла правди й життя - не життя.

Вже нецікаво нам: хто в тому винен?!
Що ж там чека винуватців за це?
Що ж нам робити?  - країною лине...
Чим вмити морду,  щоб стало  лице?

Сотня за сотнею: в небі вже - тисячі...
Криси ж втікають туди, де зерно!
Ера реклами. Проплачені місяці.
Глухо-німі нам фільмують кіно.

Поет ХХ сторіччя.  25-27 червня 2018 року с. Гірка Полонка


Рецензии