Верлібр –
То нічна розмова,
Розмова пучками,
Розмова навпомацки
Двох у одному ліжку,
Коли любощі стихли, як хвилі, а сон ще не йде,
Коли минуле й майбутнє сплітаються, наче вужі на осонні,
Ти починаєш пригадувати чи вигадувати
Історії про дерева,
Біографії левів і гренадерів,
Краєвиди шанхайських вулиць,
Що вуликами гудуть і жалять,
Сповіді юних черниць і плями
Чорні
На моїй шиї
Від чорничних твоїх цілунків.
Бо верлібри – немов дороги,
Із нікуди в нікуди,
Найкращі,
Бо невідомо, куди приведуть урешті.
верлiбр
© Copyright: Ганна Осадко, 2018
Свидетельство о публикации №118062303748
Свидетельство о публикации №118062303748
Рецензии
Очень понравилось; и вместо ответа:
http://www.stihi.ru/2010/07/28/1280
Геннадий Казакевич 10.08.2018 09:57 • Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2010/07/28/1280
Геннадий Казакевич 10.08.2018 09:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.