Фейк-3

Мені здавалось, що я зводжу замок,
З каміння, що стоятиме століття,
Спинятиме ворожий злісний намір
Посіяти нещастя й безпросвіття.

Що він опора буде подорожнім,
Загубленим у мареві дороги.
Орієнтиром стане серцю кожнім,
Що загубилось - чуючи тривогу.

Мені здавалось, що міцніш немає,
Аніж з каміння зведеного муру.
Він заховає в бетязі баталій,
Тих, хто війну стрічатиме в зажурі.

Із каменю холодний темний сховок
Убереже принишкле тихе серце,
Що у житті, неначе випадковим -
Було - не здатне на криваві герці.

Але надійність замку - лиш омана,
Камінні стіни стали наче пастка,
Для тих, хто утікав від бусурмана
Й повірив у щасливий кінець казки.

Бо ворогу - відомий кожен виступ,
Кожна кімната - знайдена на плані.
Нехай мій замок - лиш мені насниться,
Й мене одну - схова холодний камінь.

Нехай розвалиться - немов картковий
У мене на очах - камінні груди.
Розвіє вітер, як суху полову,
Звільнивши від надійної полуди.